четверг, 2 июня 2016 г.

Проект "Про І.Франка"


Петров Ярослав


Робота над проектом


           Я вирішив підготувати проект про І.Я.Франка, тому що Франко – один з найвідоміших українців,мислитель, письменник, поет, історик, економіст, громадський діяч. Івана Франка знають не тільки дорослі, а й діти. Його творчістю захоплюються не лише українці, а й представники різних національностей.
          Працювати над проектом мені допомагала вся родина. Ми разом склали план роботи.

                                План роботи над проектом 
1.   Знайомство з найвідомішими людьми України. Використання Інтернету. (Відповідальні – я і тато).
2.   Перегляд необхідної літератури про життя поета.(Я та мама).
3.   Читання віршів та казок І.Франка.( Я читав, а Святик слухав).
4.   Малювання ілюстрацій до прочитаних казок. (Я, Святик та дідусь).
5.   Оформлення проекту. (Вся родина).


  
1-ша сторінка
Іван Якович 
Иван Яковлевич Франко
Ivan Franko
27 серпня 1856 
с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту
 
28 травня 1916
Львів
український письменник, поет, перекладач,
критик, вчений, публіцист, громадський діяч

"...ми мусимо навчитися чути себе українцями
— не галицькими, не буковинськими українцями,
а українцями без офіціальних кордонів"
Іван Франко


Хто Франко? Ми всі це знаєм! 
Всі Франка ми величаєм! 
Він великий наш поет, 
Гляньте, тут його портрет.
Критик, вчений, публіцист...
До писання має хист.
Жив, творив, любив природу
Син великого народу!

2-га сторінка

Ця сторінка – пізнавальна...
Інформація – повчальна.
Де письменник  народився,
З малих літ чому навчився,
Як батькам допомагав,
Чи багато друзів мав?

Музей - оселя родини Івана Франка


       У селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині 27 серпня 1856 року у родині старого Яця з гори, відомого коваля на всю округу, народився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Роботящий, залюбки допомагав батькам по господарству - згрібав сіно, звозив хліб з поля, пас худобу. Був добрим і товариським, мав багато друзів серед ровесників. 
       Маленький Ясь дуже хотів учитись, а його неписьменні батьки мріяли, щоб син став освіченим. Шестирічного Івася віддали до школи у сусіднє село Ясеницю на 2 роки. Тут він за 10 днів навчився читати і писати українською, польською і німецькими мовами. 

3-тя сторінка


Ця сторінка про життя
Без нарікань і каяття.
Скільки вистраждав поет 
Він у творчості мав злет!

  Далі навчався хлопчик у неповній середній школі при монастирі в м.Дрогобич. Жорстокі вчителі посадили Івана на останню «ослячу» парту, насміхалися і принижували «хлопського» сина. Та хлопчик багато читав, наполегливо вчився і вже весною на екзамені Іван вразив всіх своїми знаннями. Його визнали найкращим учнем, нагородили книжкою. Мама, Марія Кульчицька, яка все це бачила, плакала на радощах. 
   Продовжив навчання в Дрогобицькій гімназії. Тут теж був найкращим учнем. Коли Іванові було 9 років, помер його батько, а згодом пережив ще одне горе - несподівано захворіла та померла його добра матуся. Щоб придбати книги, Іванкові доводилося заощаджувати на харчах і заробляти гроші репетиторством, навчаючи панських ледачих синків. Талановитий хлопчик уже в 6 класі почав сам писати вірші. 
   Але добру душу поета хвилювало людське злиденне життя... 
    «Душа щемить (болить) ще й досі від тих картин, що зустрічав я там... При праці старші, діти голі й босі без догляду надворі; по хатам 
Маленькі плачуть, бо в полі мати...» - пише Франко у вірші «В село ходив». Поет усвідомлював, що за кращу долю треба боротись і до боротьби закликають його вірші: 
                              «Не ридать, а добувати 
                              Хоч синам, як не собі. 
                              Кращу долю в боротьбі» («Гімн») 

За ці заклики до боротьби з панами Франка неодноразово арештовували, виключали з Львівського університету, не давали роботи, поет часто хворів. Помер Іван Якович Франко 28 травня 1916 року у Львові. Сумно про це писати. Тому прошу перегорнути наступну сторінку.


Наступна сторінка

Франко -  один із найвідоміших
Людей на Україні.
Він написав багато творів –
І твори ці нетлінні!


     Іван Франко любив рідний край, його природу, вдало передавав ці почуття у поетичних творах. Я прочитав вірш “Дивувалась зима”, і він мені сподобався. Поет змальовує зиму як живу істоту. Холодна люта зима хотіла розправитися з першими весняними квітами, але це їй не вдалося. Тому вона і здивувалася.
Дивувалась зима.

Дивувалась зима,
чом це тають сніги,
чом льоди скресли
всі на широкій ріці?..
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І дунула на них вітром
з уст ледяних,
і пластом почала
сніг метати на них.
Похилились квітки, посумніли, замклись*;
шуря-буря пройшла, — вони знов піднялись.
І найдужче над тим дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний в неї сили нема.


                                                         Продовження поетичної сторінки

Є у Івана Франка вірш-привітання з Новим роком. Мені цей вірш також подобається. Можна приготувати новорічну листівку зі словами цього вірша і привітати знайомих, друзів та родину з цим чудовим зимовим святом.
"З Новим роком!" 
(І.Франко) 
З Новим роком, браття милі, 
В новім щастю, в новій силі 
Радісно вітаю вас 
І бажаю, щоб в здоров”ю, 
В мирі, з братньою любов”ю, 
Відтепер ішов нам час. 
Щирій праці Бог поможе! 
Дай вам Боже все, що гоже! 






          Це привітання звернене до людей. Воно повчає усіх бути дружніми, жити в мирі та злагоді з іншими. Поет хотів, щоб люди в країні були радісні, здорові та щасливі, щиро працювали і поважали один одного

Сторінка пісенна


Як Франко пісні любив,Часто їх співав, творив! 

            Джерелами перших поетичних вражень стали для поета пісні.  Мама у Франка Івана Яковича була співуча, ласкава. Вона знала безліч пісень, сумних і жартівливих, часто їх співала, а маленький Іванко слухав їх, навіть намагався підспівувати.      У вірші “Пісня і праця” поет писав:


Тямлю як нині: малим ще хлопчиною 
В мамині пісні заслухався я; 
Пісні    
ті стали красою єдиною 
Бідного мого, тяжкого життя.


 Окрасою нашого життя стали пісні на слова І. Франка. Музику на 
вірші Івана Яковича писали композитори М.Лисенко, П.Майборода. 



У долині село лежить,
Понад селом туман дрижить,
А на горбі край села          
Стоїть кузня немала.            
 
А в тій кузні коваль клепле,
А в коваля серце тепле,
А він клепле та й співа,
Всіх до кузні іззива.
 
"Ходіть, люди, з хат і з поля!
Тут кується краща доля.
Ходіть, люди, порану,
Вибивайтесь з туману!"


 
Сторінка казкова

Ця сторінка теж цікава.
Мною вона уже знана.
Розповість усім охоче,
Хто казки читати хоче.
 І. Я. Франко писав не тільки вірші, а й оповідання, саме їх називають самоцвітами, тобто дорогоцінними камінчиками. Ці оповідання -  «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Мій злочин» носять автобіографічний характер, тобто написані на основі власних спогадів про дитинство, про роки навчання в школі. 
        «Житття, - говорив Франко, - мені мало всміхалось, а діти були 
тим веселим, сонячним промінням, яке зігрівало моє серце». Ці слова 
стосуються і його власних дітей. їх у нього було четверо: Андрій, Тарас, 
Петро і Ганна. Для них складав казки (майже 50 поетичних і прозових 
казок). 
         Іван Франко дуже любив тварин, особливо сиріток, бездомних, 
беззахисних. Писав казки про тварин. Об'єднав їх у збірку «Коли ще звірі 
говорили».
   Письменник говорив: « Значить, дітоньки любі, не тим цікава байка, що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої неправди криє, звичайно, велику правду. Говорячи ніби про звірів, вона одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: 
- Та чого ж ви братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством. Адже ж я навмисне даю вам ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще
 зрозуміли не їх, а себе самих». 

Продовження сторінки

Казка двері відкриває,
На усіх дітей чекає.

    Я дуже люблю казки, особливо про звірів. Тому мені дуже сподобалися казки Івана Яковича Франка  із збірочки “Коли ще звірі говорили”. Найулюбленіша моя казка – “Лис Микита”. Моєму братику теж сподобалась ця казочка, а також картинки до неї. Ось вони, подивіться!

             


   Улюблена картинка 


                                             Лев, що цар є над звірами,
Пише листи з печатками,
Розсилає на весь світ;
В тих листах велить він строго,
Щоб посходився до нього
Вмить увесь звірячий рід.
Ось ідуть вони юрбами –
Ті безхвості, ті з хвостами,
Все, що виє, гавка, квака;
Лиш один мов і не чує, 
В своїм замку
, знай, ночує
Лис Микита, розбишака.
Ой, недаром він сховався!
Певне, слухать побоявся,
Що звірячий скаже люд.
А тим часом у столиці
Цар засів біля цариці,
Щоб творити звірам суд.

                                                                 Творча сторінка

Після казок прочитання
Почалося малювання.
І про Лиса, про дурила,
Про ведмедя, про Бурмила,
І про дурість, і про хитрість,
Про таку звірячу милість.

    Я дуже люблю малювати, особливо після прочитання казок, оповідань. До казки Івана Яковича Франка “Лис Микита” я теж вирішив намалювати картинки з улюбленими героями. А допомагав мені малювати дідусь зі Святославом. Ось уривки казки, до яких на наступних сторінках розмістяться малюнки.

1.     Хитро в шпарку зазирає,
Чи де засідки немає, -
Але ні, Бурмило сам.
Ну, тоді він вийшов сміло,
Втіхою лице горіло:
       Дядечку, добридень вам!
Дядечку! Надворі спека,
Ваша ж путь була далека,
Через гори, через яр.
Ви втомились, ви без духа,
Піт вам скрізь тече з кожуха...

2.     – Друже мій, сказав Мурлика, -
Ласка ваша завелика...
Але краще ми не ждім.
Ніч чудова, місяць світить...
Поцілуйте жінку й діти,
Та й у путь скоріш ходім.
-         Мурцю, - каже Лис, - май розум!
Ніч не тітка, ми не возом
Будем їхать, ні літать.
Що, як зла якась тварина
Серед ночі нас зустріне?
Ні боротись, ні втікать!
Ті слова Кота Мурлику
Кинули у дрож велику.

             Сторінка пам”яті

                                        Як поета пам”ятають,
                                        Твори всі його вивчають,
                                         Бо Франко був патріот,
                                         Край любив свій і народ!

         Іван Якович Франко любив свій рідний край, природу, рідну мову, дітей. Думав про народ України, закликав боротись за кращу долю. Це означає, що Франко був людиною - патріотом. Люди пам'ятають про це, шанують його ім'я. На його честь 1962 року місто Станіслав було перейменовано в Івано-Франківськ, а також селище міського типу Янів – в Івано-Франкове. На вшанування Івана Франка названо вулиці у багатьох містах України та декількох населених пунктах Росії, Казахстану і Канади. На його честь названо астероїд Каменяр.


 


Комментариев нет:

Отправить комментарий